Казка про Рудого кота Олівії

GSFqcgS9I0Q

Жили собі Дід та Баба, була у них донька, а у доньки – своя донька, дідова та бабина онука. Ще є в них кум – Андрій, та я – рудий кіт. Та я не простій кіт, а дуже дотепний й балакучий.

Жодного разу не вихваляюся, бо кажу тільки правду, бо коти — вони істоти дуже правдиві та корисні. Буде й вам від мене користь, бо розповім вам про наше затишне селище край ставка під Сумами – про Бездрик.

Мені мій дід казав, а йому його дід, а тому його прадід все переповів, а я вам розкажу, що є в нас завод, який називається “Сумський завод продтоварів”.
Цей завод насправді був тут ще з давніх-давен, ще з позаминулого сторіччя. Багато що тут робили, що коїлося, а зараз тут роблять олію та ще різні смачні речі з неї.

Історія Перша, про Олію.

Чи бачили Ви, як роблять олію? То є великі машини – преси та жаровні. Вони розігрівають насіння, щоб воно віддавало усю олію та давлять його з великою силою. Секрет Бездриковської олії у тому, що бона чиста без хімії, бо виготовлена традиційним методом пресування на новому сучасному обладнанні, яке допомагає зберегти її цінність та корисні властивості.

З пресу олія виходить дуже пахуча та непрозора – це сира олія, а щоб зробити з нею олію для смаження, її завантажують у великі чани, де її охолоджують та очищають. Звідти вона виходить прозора та без запаху, щоб у вас на кухні не було зайвого диму та неприємного смаку смаженої їжі. Така олія вже називається рафінованою.

Рафіновану олію розливають по пляшках та везуть до магазинів, а сиру олію у великих та блискучих цистернах везуть до інших заводів де з неї роблять усе вид маргарину до фарбі та мила.

А ви знали, що миєте руки завдяки соняху?

Історія Друга, про Пані Ліду.

Прийшов до Пані Ліди – вона Директор з якості! Мене до себе не пускає – каже з шерстю до лабораторії не можна. Але я ж вмію підлащитися: ходів біля пані Ліди кругами, терся біля ніг, мурчав, та кажу, Пані Лідо, розповіси з чого робиш свою сметану?!

Вона каже: “Це не сметана, а соус. Він називається майонез!”.
“Такий майонез ми робимо за класичною французькою рецептурою. Він виготовлений лише з натуральних компонентів. У нього класична жирність – 67 відсотків.”

Я питаю: “Це як?”

“Це означає, що там 67% олії”, — каже Пані Ліда, — “Нашої Бездриковської смачної та запашної олії, яку ми беремо відразу, як зробили. Це улюблений майонез наших матусь та бабусь. Без нього і свято – не свято!”

Ой яка розумна Пані Лідо, вміє все пояснити, навіть коту!

Історія Третя, про Заморського гостя.

А ще в нас тут багато гостей. Всім подобається олія. Приїжджають з Китаю, Малайзії, Туреччини, Грузії, Азейбарджану, Білорусії – всім наша олія до смаку, бо зроблена у Сумщині з екологічно чистої сировини.
Дуже багато поважних дядьок приїжджає. Всі на великих машинах, з тлумачами, охоронцями.
Ми з моєю подружайкою – вівчаркою Ельзою тільки добрих гостей пропускаємо.

Історія Четверта, про Гірчицю, Оцет та Томатну пасту.

А ще у кума Андрія я дізнався про інші товари з нашого заводу.
На Сумському заводі продтоварів виробляють оцет, який є одночасно приправою, консервантом і надійним помічником у господарстві. Бездрицький оцет є гарантією зберігання консервованих овочів і втілення нових рецептів.

На Бездрицькому заводі з добірних зерен виготовляється традиційна приправа до м`ясних та овочевих страв – гірчиця. До продажу Вона була допущена тільки після тривалих випробувань та дегустацій. Сумська гірчиця є лагідною та пекучою одночасно. Такий самий характер у моєї нової знайомої кицьки.

А невдовзі на Заводі продтоварів почнуть виготовляти смачні томатні соуси, з соковитих помідорів, які найсмачніші де? У Бездрику! — звичайно. Такі у мене тепер нові друзі з іменами, що говорять самі за себе.

Історія П’ята, про красу.

Якби Ви знали, який гарний в нас завод. Весь у різноманітних квітах. Кожен куточок прибраний, навіть старенький тепловоз — це арт-об’єкт, а автобусна зупинка — розфарбована місцевими пейзажами та персонажами. Там навіть я є з онукою.
Восени яблуні аж вгинаються від червонобоких плодів, палає горобина, влітку — б’є фонтан, а зимою на вході гостей вітають сніговики, олені та вогні гірлянд. Ми за екологію — тому облаштували навіть паркування для велосипедів. Пані Директорка вважає, що краса все-таки врятує світ!

ОЛІВІЯ — зроблено з душею, людьми та для людей.
Cмачно як у казцi!

(казка про рудого кота далi буде…)

ПОДЕЛИТЬСЯ:
TOP